Львів багатий на місця, після відвідування яких враження назавжди закарбовуються у серці. За підтримки ГО «Громадський Рух «Соціальна єдність» група людей з порушенням слуху відвідали одну з найвидатніших пам’яток бароко – Домініканський собор. Завдяки Олені Чернишовій екскурсія супроводжувалася перекладом жестової мови.
Домініканський собор – культова львівська пам’ятка, витвір архітектурної розкоші. Історія розповідає, що Домініканський орден був заснований у 1215 році в Тулузі монахом Домініком. Бідними монахами-послідовниками вважалася спочатку новостворена громада, проте згодом стала одним із найвпливовіших і найбагатших релігійних орденів у всій Європі.
Символом Домініканського ордену є зображення собаки, яка сидить на книзі і тримає в зубах смолоскип, вогонь якого – це істина. Це символічне зображення і дало підставу прозвати представників цього чернечого ордену «псами Господніми». Походження такої символіки та прізвиська пов'язане з деякими легендами про засновника ордену – святого Домініка де Гусмана. Згідно з однією з них, матері Домініка наснилося, що вона народила цуценя, який тримав у пащі смолоскип і своїм гавкотом сповіщав світ. Це начебто було пророчим видінням про місію сина – проповідувати вогонь віри та освічувати людей Словом Божим. Тому собака зі смолоскипом стала символом Домініканців, вірних, покликаних нести світло віри та боротися з єрессю. Книга під собакою уособлює Святе Письмо як джерело вчення ордену.
Перша поява Домініканців у Львові було за запрошенням княгині Констанції. Для них спочатку було споруджено храм з дерева, згодом була зведена кам’яна церква Божого Тіла. З плином часу споруда руйнувалася, тож її розібрали та побудували новий Домініканський собор. Після Другої світової війни представники Домініканців покинули місто.
Радянська влада позбавила Домініканський собор його сакрального призначення і використовувала як склад. Згодом тут розмістили музей атеїзму та читали лекції, які символічно протиставляли наукові факти релігійним догмам.
У 90-х роках Домініканський собор знову повернули вірянам, він став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії. Тепер це знову діюча святиня, де відправляються богослужіння. Собор вражає багатим внутрішнім оздобленням, величезним еліптичним куполом, масивними колонами, галереями з дерев'яними статуями, барельєфи та ліпниною. На фронтоні міститься напис латиною «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).
Домініканський собор пройшов непростий шлях від початкового заснування до радянського періоду закриття і зневаги, а потім до відродження як діючого християнського храму. Незважаючи на всі перипетії, ця видатна пам'ятка бароко зберегла свою величну архітектуру та сакральну атмосферу. Тепер вона знову слугує духовним потребам вірян.
