fb71a402-de4c-4687-b02e-0f09ae8a1eab

Поведінка близьких жертви насилля

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому чимало жінок відчувають себе самотніми у власних родинах?
Чому так нелегко дістаються їм почуття впевненості, самоповаги та радості? Нерідко ми не помічаємо цього навіть якщо ці жінки – близькі нам люди. Однак саме неуважність у даному випадку є неприйнятною. Адже часто причина полягає у домашньому насильстві, від якого потерпають тисячі жінок.



За оцінками дослідження Фонду народонаселення ООН в Україні, ця цифра сягає понад 1,8 мільйонів щорічно. І така ситуація не лише в Україні, а й у багатьох інших країнах. За даними громадських організацій, кожна друга жінка у світі потерпає від одного з видів домашнього насильства.
І до поліції чи громадських організацій звертається лише невеликий відсоток від усієї кількості постраждалих. Причин цьому чимало, і одна з них − нерозуміння того, що саме є насильством.

Домашнє насильство існує у всіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів, освіти й статусу в суспільстві. Але не можна мовчати й миритися з насильством, бо воно завжди йде по колу і за видимим примиренням зростає нова хвиля. Тож важливо вміти, в тому числі й самостійно, протистояти такій агресії в сім’ї.

З метою підвищення обізнаності суспільства про ознаки, прояви, профілактику та протидію домашньому насильству в Україні функціонує «гаряча лінія», на яку може зателефонувати кожен за номером 0 800 500 335 або 386 з мобільних і отримати безкоштовну та конфіденційну психологічну або юридичну консультацію.

Домашнє насильство може починатися  з таких «незначних дрібниць», як постійні прискіпування до якості прибирання вдома, до зовнішнього вигляду, і в результаті закінчитися побоями, а в деяких випадках – і смертю. Варто це знати, аби на початкових стадіях протидіяти домашньому насильству.

Чи можуть близькі допомогти жінці, яка страждає від домашнього насильства? Це непросто, особливо коли людина, що постраждала від домашнього насилля, сама вважає і переконує інших, що в її сім’ї все нормально. Проблема ще й у тому, що сторонні не хочуть допомагати жінкам, які зазнають насильства у родині. Опитування показали, що спостерігачі схильні допомагати і співчувати тоді, коли вони постраждали від рук незнайомців – коли ж це робить чоловік або партнер, спостерігачі вважають, що це «звичайна сімейна сварка».

Тому найкращий вихід – це коли суспільство дбає насамперед про запобігання і протидію домашньому насильству, а не «лікування». Ми маємо виховувати дітей – не лише хлопчиків – так, щоб їм і на думку не спадало, що в сім’ї допускається насильство, що гнів і агресія можуть спрямовуватися на тих, кого любиш, що можна уникнути покарання за підняту на когось руку. А ще плекати – і не лише в дівчатах – почуття власної гідності, привчати категорично не допускати і не терпіти насильства ні щодо себе, ні щодо інших, дарувати дітям любов і затишний, вільний від агресії дім, до якого завжди можна повернутися, де чекатимуть підтримка, а не осуд. 

Коли ж час превентивних заходів уже минув, перше, що можуть зробити родина і друзі, – не переривати спілкування, навіть попри провокаційну поведінку жертви або агресора: жінка повинна знати, що на неї завжди чекають близькі, які готові допомогти й вислухати. Якщо контакти між вами ще не урвалися, допоможіть жертві зберегти зв’язок з реальністю: проти переконань чоловіка, що вдарити жінку, яка його «довела», – це цілком нормально,  має постати ваша позиція: сімейне насильство – це не норма, і винен у ньому винятково той, хто б’є. Якщо йдеться про подругу – дайте їй зрозуміти, що у вашому домі вона завжди знайде принаймні тимчасовий прихисток. І не опускайте рук, якщо вона таки повернеться назад до кривдника. Спробуйте переконати близьку людину звернутися до фахівця, а якщо не вдасться – не припиняйте розмов про сімейне життя. І, головне, ніколи не перекладайте провину на жінку, що постраждала або страждає від домашнього насилля, і тим паче не картайте її. Можливість говорити про свої проблеми і не боятись осуду – перший крок до звільнення.Це головне, що треба пам’ятати близьким людям тих, хто потерпає від домашнього насильства.

Громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність» продовжує інформувати жінок з порушенням слуху про алгоритми дій у випадку домашнього насильства у рамках програми «Країна без бар’єрів для нечуючих». Протидія насильству щодо жінок з порушенням слуху». Програма реалізовується за підтримки Фонду соціального захисту інвалідів, Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України.

Comments are closed.