«Освіта жестомовних дітей — лакмусовий папірець реформи безбар’єрності в Україні»
23–24 жовтня у Києві відбувся ХІ Міжнародний конгрес зі спеціальної педагогіки і психології на тему «Освіта без бар’єрів: євроінтеграційні виміри». Захід об’єднав провідних науковців, освітян та громадських діячів, які обговорювали сучасні виклики інклюзивної освіти.
Серед спікерів виступив Голова громадської організації «Громадський Рух «Соціальна єдність» Олег Чебаненко, який звернув увагу на системні бар’єри в освіті дітей з порушенням слуху.
«Попри реформи безбар’єрності, освіта жестомовних дітей залишається викликом. На практиці інклюзивність часто існує лише на папері», — зазначив Олег Чебаненко.
Основні проблеми, підняті у виступі:
- Відрив між законодавством і практикою. Хоча в українському законодавстві закріплено право людей з порушенням слуху на доступ до перекладача жестової мови, реальні механізми його забезпечення часто відсутні.
- Формальність виконання вимог. Постанова №410 Кабміну, що передбачає залучення перекладачів під час надання медичних послуг, у багатьох випадках виконується лише номінально — через фіктивні договори без фактичного перекладу.
- Відсутність інформаційної безбар’єрності в освіті. Закон «Про освіту» не містить положень, які б гарантували навчання жестомовних дітей зрозумілою для них мовою.
- Ігнорування жестової двомовності. У Національній стратегії розвитку інклюзивного навчання на 2023–2030 роки відсутні конкретні кроки щодо впровадження жестової мови в освітній процес.
- Брак підготовлених кадрів. Система педагогічної освіти не готує достатньо фахівців, які володіють українською жестовою мовою.
- Низький престиж професії перекладача жестової мови та відсутність державного замовлення на їхнюпідготовку.
- Недостатній рівень культури безбар’єрності в суспільстві, що сприяє продовженню сегрегації жестомовних дітей.
Олег Чебаненко також навів приклади із судової та освітньої практики, коли через відсутність перекладача жестової мови люди з порушенням слуху фактично втрачали право на справедливий розгляд справи чи на рівний доступ до навчання.
Нещодавний випадок із розглядом судової справи у скоєнні ДТП.
До громадської організації «Громадський Рух «Соціальна єдність» звернувся чоловік з порушенням слуху, який потрапив у дорожню транспортну пригоду.
Під час оформлення пригоди на місці події патрульна поліція не залучила перекладача жестової мови. І звинуватила водія з порушенням слуху у скоєнні цієї ДТП.
Під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції водію також не було забезпечено присутність перекладача жестової мови і суд ухвалив рішення про визнання винним саме водія з порушенням слуху.
Під час розгляду апеляційним судом апеляційної скарги цього водія, йому також не було забезпечено присутність перекладача.
Незважаючи на всі ці процесуальні порушення, на жаль, права людини з порушенням слуху так і не вдалось захистити.
Ситуація на іспитах для отримання водійського посвідчення.
На сьогоднішній день в системі сервісного центру Міністерства внутрішніх справ існує програма, відповідно до якої люди з порушенням слуху можуть пройти навчання для подальшого складання іспиту на отримання посвідчення водія.
Безпосередня програма з навчання є частково адаптованою для потреб людини з порушенням слуху, але на сьогоднішній день так і залишаються не приведеними до необхідного стану інструкції, яка регулює складання безпосередньої іспиту.
На практиці ми стикаємося з тим, що людина з порушенням слуху, пройшовши навчання із використанням жестової мови, Стикається з тим, що під час складання іспиту людина отримує матеріали, які абсолютно не адаптовані на жестову мову і в результаті мають великі складнощі із складанням такого іспиту.
Пропозиції та рекомендації:
- українська жестова мова має бути визнана повноцінною мовою освіти для навчання жестомовних дітей;
- педагоги та перекладачі мають проходити професійну підготовку з володіння жестовою мовою;
- освіту перекладачів має бути піднято до рівня магістратури;
- університети повинні запровадити системне навчання фахівців для роботи з дітьми з порушенням слуху, зокрема володінню жестовою мовою;
- необхідно забезпечити школи технікою, адаптованими матеріалами і цифровими рішеннями.
«Безбар’єрність не має бути модним трендом. Вона починається зі шкільного класу, де дитина розуміє вчителя своєю мовою», — підсумував Олег Чебаненко.
Виступ голови ГО «Громадський Рух «Соціальна єдність» став вагомим нагадуванням, що реформа безбар’єрності можлива лише тоді, коли жестомовні діти отримають рівні можливості для навчання та розвитку.
