Громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність» продовжує діяти в інтересах людей з порушенням слуху. Ми реагуємо на звернення від авдиторії з інвалідністю по слуху шляхом вивчення та моніторингу проблемних ситуацій, направлення листів до керівників владних підрозділів задля якнайшвидшого внесення змін на законодавчому рівні.
На сьогодні діє системна дискримінація людей з порушенням слуху в сервісних центрах МВС України, яка потребує вжиття заходів щодо її усунення найближчим часом.
Протягом 2024-2025 років до громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність» звернулися жестомовні українці, які зіткнулися з неможливістю здати теоретичний іспит для отримання водійського посвідчення після 3-4 спроб, нам також відомо про випадок 19 спроб. Причиною є відсутність перекладу питань та варіантів відповідей екзаменаційного білета на українську жестову мову.
Нормативно-правові недоліки
Організація виявила системні проблеми в чинному законодавстві, зокрема дискримінаційні положення чинної Інструкції:
- Заборона присутності сторонніх осіб під час іспиту (включаючи перекладачів ЖМ, не враховуючи життєво необхідну потребу в цьому при наявності інвалідності по слуху та документу, що це підтверджує).
- Обмеження часу теоретичного іспиту без урахування потреб людей з інвалідністю по слуху.
- Відсутність альтернативних способів подання інформації.
Приклад дискримінації
Висвітлимо ситуацію, яка сталася під час проходження теоретичного іспиту у ТСЦ МВС 1248 у м. Кривий Ріг. Учасникам іспиту, для яких єдиною прийнятною мовою сприйняття інформації є жестова мова, було відмовлено у супроводі перекладача жестової мови під час іспиту, отже вони не отримали можливість сприймати питання та варіанти відповідей рідною для себе – українською жестовою мовою.
Таким чином, жестомовним українцям, які проходили навчання із залученням перекладача жестової мови, не створено належних умов під час проходження теоретичного іспиту в сервісних центрах МВС України.
Отже, категорична відмова у послугах перекладу жестової мови призводить до того, що людина з втратою слуху від народження, не має можливості зрозуміти зміст екзаменаційних білетів, на рівні з людьми, які не мають порушень слуху.
Суть дискримінації
Ключові проблеми полягають в тому, що:
- Люди з повною втратою слуху, які втратили його з народження, мають українську жестову мову як першу природну мову. Для них сприйняття великих обсягів текстової інформації є складним або навіть неможливим через специфіку жестової мови, яка має відмінну від письмової мови лексичну систему та граматику.
- Замість створення належних умов, представники ТСЦ МВС пропонували жестомовним українцям «запам'ятати візуально вигляд питань та правильних відповідей, не намагаючись прочитати та зрозуміти зміст» – що повністю суперечить суті теоретичного іспиту та є прямою дискримінацією.
Наші дії як громадської організації
Перший етап: Звернення до керівництва МВС (квітень 2024).
Ми направили офіційного листа Начальнику Головного сервісного центру МВС України Миколі Рудику, в якому:
- Детально описала випадки дискримінації.
- Проаналізувала правові підстави для надання послуг жестовою мовою.
- Розробила конкретні пропозиції змін до нормативних актів.
- Запропонувала співпрацю у вирішенні проблеми.
Другий етап: Участь у громадському обговоренні (травень 2025).
Коли МВС України оприлюднило проєкт наказу про зміни до інструкції з проведення іспитів, наша організація активно долучилася до громадського обговорення, надавши детальні пропозиції щодо:
- Дозволу присутності перекладача жестової мови під час іспитів.
- Збільшення часу проведення іспиту з 20 до 30 хвилин для забезпечення перекладу.
- Створення альтернативних форматів подання інформації.
- Можливості подачі скарг українською жестовою мовою.
Міжнародний досвід та довіра до організації
Громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність», створена у 2015 році, має значний досвід у сфері захисту прав людей з інвалідністю. Ми виправдовували довіру авдиторії протягом усього часу і дотепер, що підтверджується наступним:
- Позитивний досвід співпраці з міською владою Харкова визнаний на рівні ООН.
- Партнерство з центральними органами влади (МЗС, МОЗ, МВС, ДСНС та інші).
- Створення вебвіджетів для зв'язку з перекладачами жестової мови на сайтах держорганів.
- Співпраця із соціально відповідальним бізнесом.
Парадокс державної політики
Наша організація активно підтримує будь-які позитивні зсуви у вирішенні на державному рівні питань щодо забезпечення інформаційної доступності для людей з порушенням слуху. І ми бачимо реальні зміни.
Інформаційний вакуум, в якому перебували люди з повною втратою слуху, з кожним роком звужується. Втім, ще багато чого треба зробити та виправити і ми закликаємо владу робити це разом.
З одного боку, МВС України активно звітує про:
- Реалізацію проєкту «Автошколи для осіб з інвалідністю».
- Підготовку 40 інструкторів та екзаменаторів з навичками інклюзивного спілкування.
- Впровадження заходів безбар'єрності в рамках Національної стратегії.
З іншого боку, на практиці жестомовні українці продовжують стикатися з системними бар'єрами та відмовами в наданні елементарних послуг перекладу.
Правові підстави для змін.
Згідно з Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»:
- Українська жестова мова є офіційно визнаною мовою спільноти жестомовних осіб.
- Кожному гарантується право вільно використовувати українську жестову мову.
- Жодне положення не може тлумачитися як звуження сфери її використання.
Пропоновані рішення.
Організація запропонувала два основні способи забезпечення доступності іспитів:
- Залучення перекладача жестової мови безпосередньо під час проведення іспиту для забезпечення інформаційної доступності для людини з порушенням слуху.
- Створення відеоматеріалів із заздалегідь перекладеними питаннями та варіантами відповідей українською жестовою мовою з можливістю швидкого доступу на екрані.
Реакція влади
На момент публікації організація очікує на офіційну відповідь від керівництва МВС України щодо розгляду поданих пропозицій та конкретних кроків для усунення виявленої дискримінації.
Ця ситуація демонструє більш широку проблему: часткове впровадження заходів безбар'єрності створює лише ілюзію вирішення проблеми, насправді поглиблюючи дискримінацію вразливих груп населення.
Право на керування транспортним засобом – це не привілей, а базове право на мобільність та незалежність. Для людей з інвалідністю по слуху воно має особливе значення, оскільки часто є єдиним способом забезпечити собі участь у суспільному житті, уникаючи безлічі комунікаційних бар’єрів.
