На розвиток дитини безпосередній вплив мають батьки. Саме вони є зразками поведінки, а ті вчинки, які роблять мама і тато, для дітей – приклади правильних і неправильних дій. У сучасному світі, на жаль, велика кількість дітей стають свідками насильства у сім'ї. Особливо зараз, в умовах COVID-19, коли родини більше часу проводять вдома, а кількість постраждалих від насильства у сім'ях зросла. Нездорова атмосфера в родині створює ризик для нормального розвитку дитини, порушує права кожного з членів сім'ї. А найуразливішими у ситуації домашнього насилля стають діти. Якщо мати прийняла рішення піти від кривдника та виховувати сина без батька, – це вже перше правильне рішення по відношенню до дитини.
Як домашнє насильство впливає на дитину?
Діти, які стали свідками насильства у стосунках між батьками, мають такі психологічні особливості, з якими потрібно працювати. Насильство в сім'ї має негативний вплив на дитину навіть у тому випадку, коли вона не є об'єктом насильства. Дії кривдника можуть бути лише проти однієї людини, зазвичай жінки (мами). Діти, які є свідками насильства в батьківських взаєминах, схильні до таких емоційних та поведінкових проблем як тривожність, депресія, погана успішність у школі, низька самооцінка, страхи та нічні кошмари, порушення у харчовій поведінці (переїдання або відмова від їжі). Такі діти можуть мати схильність до агресивної поведінки в дитинстві та підлітковому віці, або, навпаки, відрізнятися апатичним ставленням до навколишнього світу та у перспективі мати труднощі у побудові майбутніх сімейних відносин. Якщо ви і ваша дитина перебуваєте в ситуації домашнього насильства – звертайтеся по допомогу. Це не слабкість. Це, навпаки, говорить про силу духу та бажання змінити своє життя та життя дітей на краще.
Рекомендації жінкам – потерпілим від домашнього насилля, що виховують сина без батька.
- Головне – любов. Звичайно, потрібно дбати про базові потреби. Але часто жінки, на фоні отриманої психологічної травми від домашнього насилля, серйозно ускладнюють собі завдання. Просто продовжуйте любити сина таким, яким він є, і переконайтеся, що він відчуває цю любов, усвідомлює її.
- Поясніть дитині і переконайте її, що насильство в жодному разі не може бути виправданим. І жінці, що постраждала від домашнього насилля, і дитині потрібно зрозуміти, що ані вона, ані дитина є причиною насильства.
- Жорсткі дисциплінарні методи радше шкідливі, аніж корисні. Такий підхід до виховання травмованої дитини змусить її боятися маму. І якщо хочете зрозуміти, як виховати сина справжнім чоловіком без батька, – потрібно стати для дитини другом, людиною, до якої дитина звернеться за порадою, якій відкриє свою душу і поділиться тим, що болить.
- Проявіть довіру. Наприклад, дозвольте самостійно керувати своїм навчанням. Заохочуйте сина до того, щоб він вивчав все, що йому здається цікавим.
- Дозволяйте брати на себе відповідальність, але не варто перекладати батьківську відповідальність на дитину. Наприклад, брати участь у спільних справах, наскільки це можливо, та впливати на прийняття рішень.
- Визнавайте свою неправоту та помилки, умійте вибачатися. Пробачайте. Загладжуйте свою провину. Це дозволить сформувати ще довірливіші стосунки і навчить хлопця бути відвертим у комунікації.
- Зверніться до психолога. Це остання в списку, але, мабуть, перша за пріоритетом порада. Кваліфікований експерт допоможе дитині усвідомити минуле, змиритися з ним та почати працювати над майбутнім.
Жінкам, які постраждали від домашнього насилля, не дає спокою думка, як правильно виховувати сина без батька? Але єдиної правильної відповіді не існує. Перше і найкраще, що може зробити мама, це – поборотися зі своєю травмою та пост-травматичним синдромом і тоді вона буде мати життєву енергію та можливість виховувати сина справжнім чоловіком.
Громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність» продовжує інформувати жінок з порушенням слуху про алгоритми дій у випадку домашнього насильства, у рамках проєкту «Країна без бар’єрів для нечуючих». Протидія насильству щодо жінок з порушенням слуху». Проєкт реалізується за підтримки Фонду соціального захисту інвалідів, Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України.