11 листопада 2022 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю (№ 5344-д https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/40853).
Законопроєкт № 5344-д викликав неоднозначну, подекуди різко негативну, реакцію у громадському секторі, у першу чергу серед громадських обʼєднань осіб з інвалідністю.
Команда Громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність» проаналізувала положення законопроєкту № 5344-д та виокремила окремі його положення, які викликають серйрозне занепокоєнн.я
Законопроєктом 5344-д, поряд із прогресивними положеннями, спрямованими на реформування питання працевлаштування людей з інвалідністю, пропонуються виключити із чинного законодавства України норми, які відповідають вимогам Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, що не відповідає сучасним підходам до питання інвалідності, закріпленим Конвенцією. Законопроєкт 5344-д містить низку норм, які створюють для людей з інвалідністю додаткові перепони та барʼєри, поглиблюють сегрегацію та зрештою призведуть до погіршення становища людей з інвалідністю, що є неприпустимим для країни-кандидатки до ЄС.
Законопроєктом 5344-д безпідставно звужуються категорії підприємств, які можуть користуватися фінансовою підтримкою для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлюються такі вимогі до діяльності таких підприємств, імплементація яких, замість руйнування барʼєрів, створить нові набагато більш непереборні та призведе не до інтеграції, а до подальшої сегрегації людей з інвалідністю.
Також, законопроєктом пропонується законодавче закріплення визначення поняття «інвалідність» як «функціональної обмеженості особи рівно та безбар’єрно взаємодіяти із суспільством у всіх сферах життєдіяльності через фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення організму».
Проте, встановлення соціального статусу «особи з інвалідністю» через зазначення на її «обмеженість» за будь-якими ознаками принижує її гідність і закладає базове сприйняття її як неповноцінного члена суспільства нездатного «рівно та безбар’єрно взаємодіяти із суспільством...».
Саме радянська система поглядів на інвалідність призводила й досі призводить до того, що людина з інвалідністю з дитинства ізольована в спеціалізованих закладах освіти, має надзвичайно обмежений вибір майбутньої професії, здебільшого проходить професійно-технічне навчання у спеціально створених закладах професійно-технічної освіти, переважно отримує низькокваліфіковану спеціальність, влаштовується на роботу у спеціалізоване підприємство, на якому працюють здебільшого люди з інвалідністю, отримує надзвичайно низьку заробітну плату, проживає в гуртожитку такого підприємства, не маючи обʼєктивної можливості вирватися із цього кластеру та претендувати на більш високий рівень життя та повноцінну реалізацію своїх здібностей. При цьому таке становище активно активно лобіюється створеними ще на початку ХХ сторіччя громадськими обʼєднаннями, оскільки ще з радянських часів вони адмініструють усі необхідні ланки існування цієї системи та активно спекулюють темою інвалідності, принижуючи здатність людей з інвалідністю до навчання, праці та самореалізації.
У той самий час, ідеї цивілізованого світу щодо проблем інвалідності спрямовані на інтеграцію людей з інвалідністю у суспільство, надання їх рівних прав шляхом в першу чергу забезпечення рівними можливостями та створення спеціальних умов для розкриття та реалізації потенціалу людей з інвалідністю. За такої моделі людина з інвалідністю із жертви та постійно потребуючого допомоги субʼєкта перетворюється на рівного учасника суспільних відносин – активного, ініціативного та перспективного.
Протягом останніх років наше суспільство завдяки діяльності Президента України Володимира Зеленського та Першої леді Олени Зеленської нарешті почало переймати світовий досвід розбудови «суспільства для всіх» та відходити від радянського розуміння інвалідності. Проте ухвалення таких положень перекреслить ті титанічні зусилля та зсуви, які відбулися протягом останніх трьох років. І обставини існування нашого суспільства, зумовлені війною, не надають нам моральної можливості допустити повернення до радянської моделі відокремлення людей з інвалідністю, що так чи інакше передбачається окресленими вище положеннями законопроєкту 5344-д у чинній редакції.
Наявні в Організації зауваження до законопроєкту 5344-д вислювлюються представниками нашої Організації у роботі Експертної ради при Представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з соціальних та економічних прав. Також, ці зауваження були скеровані в адресу Міністерства соціальної політики України, Першої леді України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Радниці - уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності, Представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з соціальних та економічних прав, Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю.
Із повним текстом наших зауважень до законопроєкту 5344-д можна ознайомитися у вкладеному файлі.
