Міністерством соціальної політики України на розгляд Громадської організації «Громадський рух «Соціальна єдність» у межах проведення консультацій з громадськістю були надані такі проєкти постанов Кабінету Міністрів України, а саме:
- Проект постанови Кабінету Міністрів України: «Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю», яким передбачається затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на соціальний захист осіб з інвалідністю, яким визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Соціальний захист осіб з інвалідністю».
- Проект постанови «Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю», яким передбачається затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об’єднань для надання соціальних послуг особам з інвалідністю.
Проєктами постанов передбачені, зокрема, такі положення:
- Надання фінансової допомоги, нарівні з громадськими об’єднаннями, осередкам (відокремленим підрозділам) громадських обʼєднань осіб з інвалідністю, які мають бути внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
- Обмежується напрямок використання коштів державної підтримки громадських обʼєднань осіб з інвалідністю. Напрямком використання фінансової допомоги громадським об’єднанням, їх осередкам (відокремленим підрозділам) є фінансова підтримка громадських об’єднань виключно для надання соціальних послуг особам з інвалідністю, який здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
- Згідно п. 3 проекту постанови КМУ «Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об’єднанням осіб з інвалідністю», однією із вимог до одержувачів бюджетних коштів для отримання фінансової допомоги є внесення їх до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Одержувачем бюджетних коштів може бути громадське об’єднання, яке надає особам з інвалідністю соціальні послуги, що відповідають затвердженим відповідно до законодавства державним стандартам соціальних послуг.
Громадська організація «Громадський рух «Соціальна єдність» зазначає, що такі положення, запропоновані зазначеними проєктами, є дискримінаційними та такими, що містять корупціогенний фактор й порушують принцип рівності громадських об’єднань осіб з інвалідністю, закріплений у ч. 1 ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання»:
Реалізація цих положень призведе до непрямої дискримінації та створить умови для подвійного фінансування окремих громадських об’єднань осіб з інвалідністю з огляду на таке.
- Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об'єднання зі статусом юридичної особи може мати відокремлені підрозділи, які утворюються за рішенням відповідного керівного органу громадського об'єднання згідно із статутом, у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Відокремлені підрозділи громадського об’єднання не є юридичними особами, крім випадків, передбачених цим Законом.
Водночас, відповідно до пункту 8 розділу V Закону України «Про громадські об’єднання», місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення цього Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення цього Закону в дію.
Закон України «Про громадські об’єднання» набрав чинності 19 квітня 2012 року. Отже, відокремлені підрозділи громадських об’єднань, створених після 19 квітня 2012 року, не є юридичними особами та не мають повноцінної економічної правосуб’єктності та у випадку одержання бюджетної підтримки розподіл витрат на їх діяльність здійснюється безпосередньо громадським об’єднанням. А статус юридичних осіб зберегли відокремлені підрозділи (місцеві осередки) всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи.
Наприклад, такі громадські об’єднання осіб з інвалідністю, як УТОГ та УТОС, які на день набрання законної сили Законом України «Про громадські обʼєднання» були засновані ще у 1933 році, здійснюють свою діяльність протягом майже 90 років, мали всеукраїнський статус та місцеві осередки (відокремлені підрозділи) цих громадських об’єднань були утворені та зареєстровані до набрання чинності Закону України «Про громадські об’єднання», а тому кожен із них має статус юридичної особи.
А тому, виокремлення як окремих одержувачів бюджетних коштів місцевих (обласних) осередків (відокремлених підрозділів) призведе до надання необґрунтованих переваг певним громадським об’єднанням, оскільки збільшить розмір допомоги, які можуть отримати велика кількість місцевих осередків (відокремлених підрозділів) таких громадських обʼєднань (зокрема, УТОГ, УТОС).
Відповідно до п. 61 Зауважень загального порядку № 7 (2018) Комітету про права осіб з інвалідністю про участь осіб з інвалідністю, включаючи дітей з інвалідністю, через організації, що їх представляють у здійсненні та моніторингу Конвенції, Комітет, зокрема, рекомендує державам-учасницям прийняти критерії виділення коштів на цілі проведення консультацій, у тому числі за допомогою:
d) розподілу коштів між різними організаціями інвалідів на рівній основі.
Отже, виокремлення відокремлених підрозділів (місцевих осередків) як окремих одержувачів бюджетних коштів суперечить світовим стандартам та Зауваженням загального порядку № 7 (2018) Комітету про права осіб з інвалідністю про участь осіб з інвалідністю, включаючи дітей з інвалідністю, через організації, що їх представляють у здійсненні та моніторингу Конвенції.
Можливість отримання бюджетних коштів як громадським об’єднанням осіб з інвалідністю, так і їх місцевими осередками (відокремленими підрозділами) містить потенційно корупціогенний фактор та створює умови для подвійного фінансування таких організацій, як УТОГ та УТОС, оскільки конкурсні пропозиції зможуть подавати як самі громадські обʼєднання, так і їх відокремлені підрозділи. Відсутність у проєкті положення про неприпустимість подвійного фінансування громадського об’єднання осіб з інвалідністю та обов’язку Комісії здійснювати перевірку конкурсних пропозицій учасників на предмет запобігання подвійного фінансування є корупціогенним фактором.
Державна політика необмеженого фінансування УТОГ та УТОС протягом 90 років призвела до того, що становище цих обʼєднань серед громадських об’єднань осіб з інвалідністю протягом тривалого часу було монопольним.
Надання необґрунтованих переваг певним громадським обʼєднанням (зокрема, УТОГ та УТОС) в отриманні бюджетного фінансування ще більше поглиблює розрив між спроможністю інститутів громадянського суспільства та не сприяє підвищенню рівня розвитку інфраструктури для функціонування інститутів громадянського суспільства.
- Дискримінаційною та такою, що порушує принцип рівності громадських об’єднань осіб з інвалідністю, закріплений у ч. 1 ст. 23 Закону України «Про громадські об’єднання», є звуження сфери надання проєктного фінансування, що призводить до того, що бюджетне фінансування обмежується лише наданням соціальних послуг людям з інвалідністю.
На виконання цих положень, зазначеними проєктами висувається така вимога до отримувача бюджетних коштів, як внесення його до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Таке обмеження є неприпустимим, оскільки:
По-перше, надавачі соціальних послуг за відповідне надання соціальних послуг отримують винагороду у порядку, встановленому законодавством України про соціальні послуги. При цьому, незрозумілими залишаються мотиви запровадження такого обмеження, встановленого для одержувачів бюджетних коштів за напрямом державної підтримки громадських обʼєднань осіб з інвалідністю, і яким чином субʼєкти, внесені до Реєстру одержувачів та надавачів соціальних послуг, мають якісь переваги перед іншими громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю у реалізації відповідних програм.
Обмеження кола отримувачів фінансової допомоги та сфери її застосування як позбавлено обґрунтованої мети, створює штучні перепони для участі у відповідному конкурсі широкого кола інститутів громадянського суспільства (створюючи додаткові переваги для певних субʼєктів), так і суперечить суті фінансової підтримки громадських обʼєднань осіб з інвалідністю та безпосередньо порушує принцип рівності громадських обʼєднань.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей: профілактика, подолання та мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин.
У той самий час, метою створення громадських об’єднань осіб з інвалідністю, відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», є забезпечення рівних прав і можливостей осіб з інвалідністю та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими громадянами до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення осіб з інвалідністю до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за дотриманням прав осіб з інвалідністю, представництва їхніх інтересів та усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно осіб з інвалідністю та мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством.
Отже, сфера діяльності громадських обʼєднань осіб з інвалідністю є значно ширшою, ніж профілактика, подолання та мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин. Більше того, обмеження державної фінансової підтримки діяльності громадських обʼєднань осіб з інвалідністю виключно до діяльності, направленої на профілактику, подолання та мінімізацію негативних наслідків складних життєвих обставин, не відповідає сучасному розумінню державної політики щодо людей з інвалідністю та, навпаки, перешкоджає побудові безбарʼєрного простору для людей з інвалідністю.
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у:
- виявленні, усуненні перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі – об’єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
- охороні здоров’я;
- соціальному захисті;
- забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
- наданні пристосованого житла;
- сприянні громадській діяльності.
Отже, соціальний захист людей з інвалідністю – це лише один із напрямків діяльності держави щодо осіб з інвалідністю. І обмеження державної фінансової підтримки громадських обʼєднань осіб з інвалідністю виключно сферою надання соціальних послуг перешкоджає розвитку інших напрямків діяльності держави та ставить під удар досягнення, здобуті у сфері забезпечення прав людей з інвалідністю за останні роки. Таке обмеження вбачається нам можливим виключно на час існування правового режиму воєнного стану, проте положення зазначених проєктів не передбачають жодного часового обмеження дії цих норм.
Слід зазначити, що спроби надання необґрунтованих та непрямих преференцій УТОГ та УТОС неодноразово було предметом негативної оцінки НАЗК на предмет наявності корупціогенних факторів.
Запропоновані проекти постанов так само мають аналогічні положення, які є корупціогенними та з приводу яких НАЗК неодноразово висловлювало свою негативну оцінку.
